Кейс феєричної PR-ниці Правик та її останнього перформансу

Кейс феєричної PR-ниці Правик та її останнього перформансу з хворим позовом Артуру Оруджалієву спонукав до роздумів про репутацію.

Здається очевидним, що ділова репутація, особливо у наш час безмежного доступу до інформації, значно цінніша за гроші. Проте, ні.

Моя історія #1.
Власник компанії, в якій я працювала ще на початку кар’єри (як тільки нарешті настало повноліття та з’явилась змога офіційного працевлаштування), після довгого та нудного розходження та затримок зарплат досі винен мені близько $1000. Як думаєте, що я давала у відповідь на запит про нього від знайомих по ринку?

Історія #2
В іншій компанії на початку кар’єри мій керівник (опустимо його схильність до романів на роботі при всій його одруженості та постійних вульгарних та сексистських жартів) звільнився та забрав із собою гроші на оплату підрядникам. Як думаєте, що я відповідала іншій компанії про його рекомендацію?

Історія #3. Казка про велику компанію та рекламне агенство
Одного разу давним давно прийшла я в одну надзвичайно гарну компанію. Побачила, за якими казковими цінами агенство продає їм рекламу, дуже здивувалась (цензура), поговорила з агенством, що так не має бути, адже я знаю більш реальні ціни - оскільки знайома напряму з рекламними площадками. Агенство мало чудовий шанс реабілітуватися, запропонувати кращий, більш вигідний варіант. Проте, вони чомусь вирішили за більш ефективне - почати копати на мене якийсь компромат в соцмрежах, намагатися продати історію головному офісу про начебто мої зв’язки з іншими агентствами та хабарі, виправдовуватись фейковими скрінами з акаунтів (не здогадуючись, що я знаю, де це дивитись) та ін. А справа там була на декілька млн, між іншим. В кінці кінців їх керівник не знайшов кращого, як сказати «ну, ви ж самі спочатку на таке погодились», на цьому ми розійшлися, а я за перший тиждень роботи познайомилась з усіма ключовими керівниками великої корпорації ?
Увага, питання.
Як думаєте, чи рекомендувала я своїм знайомим роботу з агенством, коли мене запитували? (враховуючи, що знайома я тоді була з близько половиною ринку)
Як думаєте, що я відповідала на пропозиції співпраці від тих акаунт менеджерів, коли вони переходили в інші компанії?
Як думаєте, якої я досі думки про директора цієї компанії та компанію, в якій вона працює після того?

Історія #4. Розповіли колеги
Одного разу менеджер компанії домовилась про співпрацю з рекламною компанією, яка б у перспективі принесла декілька тис. $ прибутку. Чим радісно поділилась з колегою та керівником. За ніч колега з керівником зустрілися з підрядником рекламної компанії, домовились про прямий контракт, купили собі після квартири. Як думаєте, що відповідала менеджер, коли ті колега з керівником потім неодноразово зверталися до неї за різними проханнями, різними контактами та з різних компаній?

Від цих історій мені навіть не так сумно, як смішно через їх недалекоглядність.
Якщо відкинути всі думки про етичність та гідність, навіть з прагматичної точки зору чиста репутація вигідніша у довгій перспективі, на довшому шляху. Втрачені можливості набагато більші за ситуаційний прибуток. Шкода, що це не так очевидно.